Бердянська
загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 5
Бердянської міської ради Запорізької області
З досвіду роботи:
Формування життєтворчих компетентностей
молодшого школяра
в системі розвивального навчання
(Д.Б.Ельконіна та В.В.Давидова)
Укладач :
вчитель – методист
вищої категорії
Чертищева
Л.В.
Сучасна школа України, і
початкова освіта зокрема, існує в умовах швидко змінюваного політико –
правового, соціокультурного, економічного середовища. Ми є свідками й учасниками
процесів, які безпосередньо пов’язані з реформуванням змісту освіти –
затвердження Державних стандартів початкової освіти та базової і повної
середньої освіти, реформування системи оцінювання. Результатами навчання в цій
системі визначаються рівень навчальних досягнень та компетенції учнів. Нова
освітня позиція передбачає оновлення змісту навчання з орієнтацією на набуття
особистістю життєвої компетентності, розвитку її здатності осмислено зберігати,
самостійно і творчо відтворювати власну життєдіяльність у всіх її проявах і
сферах.
Компетентне
ставлення особистості до життя означає потребу в самопізнанні, самореалізації в
різних видах творчої діяльності; володіння науковими знаннями; усвідомлення
важливості організації життєвого шляху, особистісного розвитку; осмислене
розв’язання міжособистісних суперечностей; здатність до об’єктивної оцінки
результатів власної життєдіяльності; високу культуру споживання, відповідальне
ставлення до свого життя, здоров’я; культуру фізичного розвитку; філософське та
етичне осмислення власного життя. Сьогодні школа має допомогти дитині вижити в
нестабільному суспільстві, виробити захисні механізми, навчити самостійно
вирішувати життєві проблеми.
Формування
компетентності учнів – найактуальніша проблема сучасної школи. Але доводиться
констатувати, що сучасний стан системи освіти не задовольняє багатьох
педагогів. На думку О.Савченко: «З одного боку, школа повинна залишатися
базовим етапом освіти й адаптації кожної людини, а з іншого – прогностично
відповідати на виклики часу». Оскільки, нині у школу уже приходять покоління
дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, нам, учителям, слід
скористатися його перевагами й переосмислити цінність знань і тезу про
самодостатність учителя як джерела інформації.
Компетентнісний підхід покликаний подолати
прірву між освітою і вимогами життя. Школа має стати не підготовчим етапом до
життя, а самим життям; сприяти становленню особистості як творця і
проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації взаємин між учнями і
педагогами, школою і родиною на основі ідеї самоцінності дитинства, діалогу,
усвідомлення вибору особистісного життєвого шляху. Саме в початковій школі
відбувається становлення основ життєвої компетентності особистості, базових
життєвих компетенцій.
Пріоритетними
завданнями сучасної освіти є навчання дітей вчитися і працювати.
Працюючи
протягом кількох років за системою розвивального навчання, ми прагнули до
педагогічної творчості: оволодівали широким діапазоном сучасних інтерактивних методів
і прийомів навчання, виробляли гнучке педагогічне мислення, здатність критично
оцінювати власну діяльність, відчували потребу у самовдосконаленні. Висновок
Л.В. Занкова , що мозок дитини треба добре навантажувати, примусив нас
переосмислити й переробити програму для 4-річної школи. В основу цієї програми
покладено концепцію, що була розроблена у 1960 -80 роках вітчизняними
психологами й методистами під керівництвом Д.Б.Ельконіна та В.В.Давидова.
На
нашу думку, система розвивального навчання краще сприяє формуванню життєвих
компетенцій, ніж традиційна освіта. А «живучість» системи полягає в тому, що
вчитель має можливість постійно вдосконалюватися. До переваг системи РН
належать і становлення учня як суб’єкта навчальної діяльності, здатного до
саморозвитку, і розкриття творчого потенціалу молодшого школяра, і особистісне
зростання дитини(його комунікабельності, толерантності, відповідальності).
Вчитель теж має можливість стати суб’єктом педагогічної діяльності.
Повний текст маетріалу...>
Повний текст маетріалу...>
Комментариев нет:
Отправить комментарий