Бердянська
загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 5
Бердянської міської ради Запорізької області
Шляхи
формування
комунікативно
– мовленнєвої компетентності молодших школярів на уроках рідної мови
(методичні
рекомендації)
Укладач:
вчитель - методист
вищої категорії
Чертищева Л.В.
Сформувати соціально активну, духовно багату особистість неможливо без
оволодіння мовою, як засобом спілкування. У зв’язку з цим особливо вагомою є
проблема взаємозв’язку мовної освіти і мовленнєвого розвитку учнів, отже
забезпечення практичної спрямованості вивчення рідної мови в початкових класах.
Педагогічна наука трактує практичну спрямованість навчального процесу,
як чітку орієнтацію його на застосування набутих знань у практичній діяльності.
Кожний
навчальний предмет забезпечує конкретне вираження практичної спрямованості
з урахуванням специфіки завдань, а також умінь і навичок учнів, що виробляють
на основі засвоюваних ними знань.
Упродовж останнього десятиліття
відбулися серйозні зміни в шкільній освіті,
у визначенні пріоритетних напрямків оновлення її початкової ланки,
завдань усіх шкільних предметів. Мовна освіта молодших школярів, яка традиційно
розглядалася, як кінцевий результат вивчення початкового курсу рідної мови,
сьогодні вважається лише компонентом у комплексі завдань предмета «Рідна мова».
Глобальним же завданням навчання дітей української мови в початковій школі є
мовленнєвий розвиток учнів у руслі їх загального розвитку, формування в них
готовності до повноцінного спілкування рідною мовою, тобто формування комунікативної
компетенції.
Комунікативна компетентність
включає три складові: мовну, мовленнєву, соціокультурну. Мовленнєва
компетентність виявляється в умінні молодших школярів використовувати мовні
засоби для побудови власних зв’язних висловлювань.
Оскільки рідна мова є не тільки
предметом вивчення, а й засобом застосування школярами інших навчальних
дисциплін, то на уроках української мови формуються загальні вміння, пов’язані
з чотирма видами мовленнєвої діяльності: слуханням, говорінням, читанням і
письмом. Так, на кінець початкової школи, в учнів повинні бути виробленні такі
загально навчальні вміння й навички: розповідати чітко, послідовно протягом 6 -
7 хвилин, міркувати взаємозв’язаними судженнями в ході монологічного
повідомлення, відтворювати інформацію з елементами логічної обробки матеріалу (виділення
головних думок, встановлення зв’язку між відомим і головним матеріалом тощо), спілкуватися
під час виконання групових дій і колективних навчальних завдань (Програми
середньої загальноосвітньої школи 1 – 4, К.: 2006, с. 10).
Тривалий час робота розвитку
дитячого мовлення здійснювалася поза системою навчання рідної мови. Опрацювання
різних розділів початкового курсу і робота з розвитку мовлення були
ізольовані одне від одного. Практична
спрямованість вивчення рідної мови розумілась як орфографічна. Ще й сьогодні
така думка є досить поширеною в шкільній практиці, що, безумовно, гальмує
розвиток мовлення молодших школярів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий